Назад
Ця книга про перші 100 днів з початку підступного нападу фашистської Росії на Україну. Але ця книга не про війну та битви. Вона про людей. Про наші почуття та емоції, переживання, страхи, біль, надію та любов.
Я почав писати цю книгу, коли всю ніч не міг спати через гучний гуркіт нашої ППО та вибухи неподалік, прислухаючись, чи не наближається бомбардування, чи не треба тікати у сховище задля порятунку дружини та сина. В ту ніч я зрозумів, що як письменник я маю стати голосом тих, чиї історії потрібно розповісти людям в цілому світі.
Я писав про те, що бачив та відчував. Про те, чим ділилися зі мною мої близькі та знайомі. Це стало хронікою, щоденником, сповіддю. Я писав наші історії для того, щоб увесь світ знав та розумів, через що нам довелося пройти. Для того, щоби весь світ прожив цю війну разом з нами – у будинках, що тремтять від вибухів, у холодних підвалах, паркінгах, бомбосховищах, станціях метро та руїнах міст, що палають. Для того, щоб увесь світ зазирнув у наші серця крізь рвані рани, що залишила в них назавжди ця жорстока війна.
